02.02.2022

ЯДС

Тема: Догляд за тілом.

Красивий одяг, іграшку, книжку можна купити за гроші, але здоров’я – не купиш. Про нього треба дбати самому. Адже, кожен із вас – господар свого організму. І якщо добре дбатимеш про нього, то він довго не буде ушкоджуватись. 

 А що значить бути здоровим?

         Це означає відчувати себе бадьорим, веселим, вам хочеться бігати, стрибати, маєте гарний апетит і міцно спите. Ось що значить бути здоровим

           Гра «Впізнай ознаку здоров’я»

           Лікар Айболить любе грати в одну гру. Давайте і ми з вами в неї пограєм?  Приготуйте долоньки. Якщо те, що я називаю, є ознакою здоров’я, ви плескаєте в долоньки, якщо ні – сидите мовчки.

-         Відсутність болю.(Так)

-         Добрий настрій. (Так)

-         Пружні м’язи. (Так)

-         Біль у горлі.(Ні)

-         Вільні рухи. (Так)

-         Дратівливість.(Ні)

-         Доброзичливість. (Так)

-         Кашель. (Так)

Яке значення для збереження та зміцнення здоров’я має особиста гігієна?

Робота з підручником с. 88 

Робота з підручником с. 89 (робота над текстом за Р. Робенбергом)

-         Що відповів Джоні своєї мамі?

-         Чому небезпечно залишати руки брудними?

-         Про які правила постійно нагадують дорослі?

(складання історії за малюнками в підручнику)

Приказки про здоров’я:

• Весела думка – половина здоров’я.

• Веселі люди – це здорові.

• Ходи більше – проживеш довше.

• Фізкультура і труд – поряд їдуть.

Бережіть і зміцнюйте своє здоров’я і ви виростете здоровими, життєрадісними, здатними подолати будь - які труднощі. 

Д.з с. 88- 89 читати .Виконати завдання в зошиті.

Математика

 Урок в ZOOM

Українська мова

 Урок в ZOOM

Літературне читання

Тема:"Позакласне читання"

Робота з хрестоматією

Вправа «Бджілки»

Учні самостійно читають розповідь Зірки Мензатюк про роль читання її житті

 ( сторінка106 хрестоматії)

« Колись малою я любила читати сидячи на горісі. Гілля навколо було, мов зелене шатро, я опинялася мовби в інакшому, таємничому світі. А ще, правду кажучи, я ховалася. Батьки не схвалювали мого читання-всього-підряд. Тепер розумію чому. Книжки – як друзі. Є серед них надійні і справжні. Є й такі, на які просто марнуєш час.

Перевірка розуміння прочитаного

-         Чому дівчинці подобалось читати сидячи на горісі?

-         Чи подобалося батькам надмірне захоплення читанням їхньої доньки?

-         Чи всі книжки корисні?

  Основний зміст роботи

Це і є назва твору, з яким ми будемо працювати на сьогоднішньому уроці. А що ж таке небилиці?

(Небилиці – невелике оповідання розповідного змісту про те , чого немає в дійсності; неправда, вигадка.)
Гра «Передбачення»

Опрацювання змісту твору

1.Словникова робота

Садовина – плоди садових дерев.

Городина – городні плоди та зелень.

Оболо́нь  — історична місцевість на півночі Києва, яка розташована на правому березі Дніпра. 

 

2.Читання тесту «Ланцюжком»

 

Зірка Мензатюк

НЕБИЛИЦІ ПРО РУКАВИЦІ

(казка)

Чи ви знаєте, чому восени жовтіє листя на деревах? Звичайно, через сонечко. Воно втомилося, стало сонне, блякле, неяскраве, а дні сірі, мов дикі гуси, а дощик довгий, плюскає й плюскає. Ось такої пори дерева вмикаються, наче жовті люстри, і світять, світять замість сонця. Навіть опавши, листя лягає долі, мов кружало світла під лампою.

З деревами трапляються й інші дива. Про одне я хочу розповісти.
Все почалося з того, що бабуся виплела Оксанці м’якенькі, гарненькі, пухнасті рукавички, а Оксанка їх загубила.

Точніше, загубила тільки ліву. Але яка користь із правої, коли лівої нема? Сталося це перед Новим роком; сутеніло, вдома чекали ялинка й подарунки під ялинкою, тому Оксанка мовила: «Пошукаю рукавичку завтра».
А вночі випав чарівний новорічний сніг, от рукавичка під ним і заховалася. Вона лежала, лежала та й долежала до весни, а весною взяла й проросла. Ніхто з того не здивувався, бо весною все росте. Рукавичний пагінець спокійно собі виріс і зацвів, і з цього знову ніхто не здивувався, бо перед літом усе цвіте. Та коли деревце, що виросло з рукавички, покрилося плодами-рукавичками, м’якесенькими, гарнесенькими, ще й пухнастими, — тут уже здивувалися геть усі.

 

Спочатку здивувалася двірничка Фросина.
— Ото ще придумали! — мовила вона. — Хто тут збиратиме рукавичний урожай? Якби це був сад, то його би зібрали садівники та й відвезли до магазину садовини́*1 й горо́дини*2.
Та тут був не сад, а масив Оболонь у Києві, до того ж рукавиці зроду не продавали в крамницях з городиною. Тому двірничка Фросина страшенно розгубилась і з тої розгубленості весь день не мела сходів, не мила коридорів, не поливала мальви під вікнами.
Другим здивувався професор Петро Петрович. Він вивів на прогулянку свого Бровка Бровковича, і той приніс у зубах рукавичку.
— Чиясь дитина загубила, — вирішив професор і поклав рукавичку на лавку під будинком.
Бровко Бровкович приніс другу рукавичку, а тоді третю, а тоді четверту.
— От неуважна дитина, губить рукавички, і всі ліві, — зітхнув Петро Петрович і поклав рукавичку на другу лавку, а тоді на третю, а тоді на четверту.
Раптом дмухнув вітер, і рукавички закружляли зграйкою, плавно опускаючись перед професоровим носом.
— Та тут ціле рукавичне дерево... — добачив нарешті Петро Петрович.
Вернувшись додому, він налив чорної кави у  миску Бровкові Бровковичу, а сам погриз кістку, взув черевики — один сірий, а другий коричневий, зате обидва праві, — і пішов читати лекцію студентам-першокурсникам.
— Панове студенти! — сказав він. — Ви починаєте вивчати науку рукавицезнавство.
— А чому не шапкознавство? Або черевикоплавство? — спитали студенти.
— Тому що рукавиці літають, наче птиці!  — пояснив Петро Петрович.
Студенти нічогісінько не второпали, зате заповажали Петра Петровича. «Ач, який мудрий! — подумали вони. — Відразу видно, що професор».
Та найдужче здивувалися з рукавичного дерева депутати міської ради.
— Питання рукавицевиростання треба без зволікання ставити на голосування! — загаласували вони, почавши своє засідання.
— Ні, питання рукавицезбирання вимагає доопрацювання! — загаласували інші. І так вони галасували й голосували, голосували й галасували, а деревце стояло собі, і рукавиці з зелених поволі робилися жовтими, жовтогарячими, червоними, вишневими. Бо вже настала глибока осінь!
Щодень під деревце прибігали діти. Вони також дивувалися, а дужче раділи. Вони підскакували з утіхи, плескали в долоні й танцювали.
— У світі бувають хлібні дерева, динні дерева, залізні дерева! Якщо на деревах ростуть паляниці, то хай виростають і  рукавиці!  — приспівували вони, танцюючи.
Одне дітям було жаль: що всі рукавички  — ліві. Тому діти бігли собі гратися в  хованки, в класики, в резинки, справді-бо: навіщо їм рукавички геть усі ліві й жодної правої?
Тільки Оксанці придалася  б саме ліва рукавичка. Вона лишалася коло деревця, коли інші діти було собі побіжать, і казала:
— Краще я не візьму цю рукавичку до пари до своєї правої! Краще я  взимку загублю праву до пари! 
Хай тоді виростуть ще й праві рукавиці.
І тільки-но випав сніг, вона загубила другу рукавицю. То була ніч не новорічна, але однак чарівна (а треба сказати, що чарівних ночей є значно більше, ніж не чарівних). Отож усе трапилось, як і першого разу: рукавичка лежала, лежала, а  потім взяла й  проросла, а  тоді взяла й  зацвіла, а  тоді нарешті вкрилася рукавицями. Правими, як і належало.
— Ото придумали! — мовила двірничка Фросина. — Може, тут справді заведуть рукавичний сад?
І вона знов увесь день не мела сходів, не мила коридорів, не поливала мальви під вікнами, бо якщо буде сад, то й працювати випадає садівникам, а не їй, двірничці.
Депутати міської ради знову поставили це питання на голосування, професор Петро Петрович написав дуже мудру наукову працю «Про рукавиці, що літають, наче птиці». Одне тільки було прикро: тепер, коли виросло стільки правих рукавиць, не лишилося торішніх лівих! Куди вони поділися? 
Хтозна... А куди дівається опале осіннє листя? Чи відлітає у  вирій? Чи губиться між сторінками книжок, куди його кладуть замріяні дівчата? Чи ховається в порожніх гніздах? 
Ліві рукавички теж кудись поділися, як торішнє листя. А праві з зелених потроху робилися жовтими, жовтогарячими, червоними, вишневими і — розвівалися за вітром. На весну в  місті не стало жодних рукавичних дерев. Мабуть, вони за одне літо витикаються, виганяються, родять і всихають. Тільки проростають надто рідко. А рукавичкам таки хочеться прорости, тож-то вони й  губляться, і  діти нітрохи в тому не винні. Щоправда, чарівних дерев і так вистачає. Дерев, що вміють осяяти місто, засвітившись, мов люстри.

 

 Закріплення вивченого матеріалу

Гра «Мікрофон»

- У якому місті відбувалися події описані у творі?

- Коли трапилася ця історія?

- Хто загубив рукавичку?

- З чим порівнювалися дерева восени?

 Аналіз змісту з вибірковим читанням.

- Хто є головним  героєм твору?

- Про кого ще йдеться в тексті?

- Що було дивним для двірнички Фросини?

- Як називалася наука, про яку говорив професор Петро Петрович?

- Хто сказав: «Рукавиці літають, наче птиці»?(Зачитати)

- Що вирішила зробити дівчинка наступної зими?

- Що трапилося з рукавичними деревами навесні?

- Про які дивні дерева йдеться мова у тексті?

- Що вас здивувало в поведінці професора?

-         - Як и розумієте останній абзац твору «Щоправда, чарівних дерев і так вистачає. Дерев, що вміють осяяти місто, засвітившись, мов люстри).

 

Гра «Знайди пару»

Двірничиха Фросина                   Галасували і голосували

Петро Петрович                           Розгубилася і не мела сходів

Депутати                                      Почав викладати науку «Рукавицезнаство»

Стратегія «Кубик Блума»

1.Чому твір має таку назву?

2.Якби ти потрапив до твору, щоб ти змінив?

3. Розкажи епізод з твору, який тобі найбільше сподобався.

4.Що повчального є в цьому творі?

5. Склади продовження історії.

6. Знайди слова, які тобі незрозумілі.

 

                                                                                                                  

Гра «Моє чарівне дерево»

Завдання:За бажанням намалювати  своє чарівне дерево, яке б хотілося посадити і виростити

Фізична культура

Тема:"Організовуючі вправи.Комплекс вправ ранкової гімнастики.Різновиди ходьби,бігу.Вправи для розвитку сили.Рухлива гра."